середу, 27 лютого 2019 р.
вівторок, 26 лютого 2019 р.
вівторок, 18 лютого 2014 р.
Мала історія Жуличівської ЗОШ І-ІІ ст.
Кожне місто чи село, мала Батьківщина, має своє минуле, свою історію, що передається з покоління в покоління. Частково збереглась у переказах жителів історія мальовничого села Жуличі, що на Золочівщині. Історія нашого села сягає сивої давнини. Вона веде нас у глибину віків, коли виникали перші поселення первісної людини. Про це свідчать пам'ятки історичної культури, виявлені під час розкопок на подвір’ї школи у 60-х роках. Тут було відкрито безкурганний могильник раннього залізного віку (ХІ-VII ст. до н. е.).
Минуле школи - неоціненний духовний скарб народу, який впродовж десятків років хорошим навчанням, працею творив історію своєї школи, а в подальші роки - історію держави. Україна - частина Європи, і ми мусимо повернутися до її витоків - написання літопису рідної школи. Це невеличка сторінка в історії України, області, району, села.
Спочатку у селі була однокласна школа під стріхою (стояла там, де тепер живе Мартинишин Володимир). У школі навчалося 140 дітей русинів. У 1913 році однокласна школа була реорганізована у двокласну. Першими вчителями були Заруцький, Баранська, потім Кучерічко.
На початку ХХ ст. школа знаходилася на тому місці, де сьогодні підсобне приміщення. У
2-х кімнатах навчалось 4 класи. Школа була крита ґонтом. Директором початкової школи працювала Цурковська, вчителькою - Ацедонська.
У1937-38рр. на кошти, зібрані жителями села, було збудовано сучасну школу. Цеглу брали із місцевої цегольні, головних майстрів запросили із Золочева, а жителі села працювали безплатно. На першому поверсі школи навчалися учні, а на другому знаходилися житлові кімнати вчителів. На відкритті школи учні були у шкільній формі, яку змоделювали і пошили самі батьки разом з панею Цурковською. До початку війни 1941р. директором школи був Цурковський.
Після війни школа стала семирічною. На роботу сюди було прислано вчителів із східних областей України. Це були Мазуренко Ліда, Приволоцька Тамара, Петришин Ніна та інші.
У Жуличівській школі навчались також діти із Хильчиць, Почапів, Городилова. Кількість учнів збільшувалась, і помешкання вчителів на другому поверсі перетворили на класні кімнати, а згодом під школу пристосували приміщення колишнього магазину.
Восьмирічною школа стала у 1959 році. У 1960-80 рр. у школі навчалось 200-250 дітей. У класах було по 25-35 учнів. При школі функціонувала теплиця з паровим опаленням, тут вирощували цибулю, редиску, розсаду помідорів, капусти.
При школі була збудована їдальня. Ініціатор будови виступив директор Залеський С.Т.
У 1970-80рр. в школі вирувало гомінке життя. Значну пошукову роботу робили червоні слідопити школи під керівництвом директора Залеського С. Т. і старшої піонервожатої Русіцької Я.Я. Вони відшукали близько 50 сімей тих 64 воїнів, які загинули у 1944 році, визволяючи наше село від німців. На честь 30-річчя Перемоги у війні до школи прибули родини загиблих. Це була хвилююча і незабутня зустріч.
Учні їздили на екскурсії в Брест, Київ, Львів, Одесу, Берестечко. У ті роки школа підтримувала тісні зв’язки з Львівським музеєм українського мистецтва. Художники музею часто влаштовували виставки картин, зустрічалися з учнями.
У 1970-90 рр. у школах області проводились військово-патріотичні ігри «Зірниця». Учні нашої школи у районних змаганнях із цієї гри займали призові місця.
За час існування школи її директорами були Федаш, Кальмук Р.І., Кукла М.О.,
Залеський С.Т., Залеська Є.С, Пелех М. М., Цюпка Г.С. ( працює зараз).
Випускники школ, які стали вчителями: Лахман С., Основа І., Хала О. М., Ляховська М., Юркевич М.М., Хала В.С, Мазурик Л.В., Пупко Г.В., Грицай Н.Г., Лилик Г.М., Квасниця 3.1., Іванишин Н.В., Лучків Д.В., Купин Л.Я., Купреєв А. В., Захарчук Л.Є., Квасниця П.М.,
Цюпка Н.І. У 1985 році під керівництвом директора було проведено реконструкцію і капітальний ремонт школи. Велику допомогу в організації цих робіт надав колишній депутат обласної ради Святоцький. У цьому році село було газифіковано, в тому числі і школа одержала голубе паливо.
Після проголошення незалежності України в 1991р. в школі сталися зміни. Почався процес гуманізації та націоналізації освіти. Замість портретів партійних вождів в класах висять ікони Божої Матері.
До 2004 року директором школи працювала Пелех М.М. У започатковано зустрічі з випускниками, оформлено класи - кабінети. Марію Михайлівну мешканці села пам’ятають як привітну людину чудового керівника, вмілого організатора навчального процесу, турботливого господаря школи.
Влітку 2004 року директором школи стала Цюпка Г.С. За короткий термін директорської роботи зроблено багато. У 2010 році запрацювала котельня і нова шкільна їдальня. Велику допомогу у будівельних роботах надавали батьки під вмілим керівництвом Галини Степанівни. Укомплектовано кабінет інформатики, у 2010 році під’єднано Інтернет.
На базі школи проведено районні семінари: директорів, молодих вчителів історії. Учасниками конкурсу «Вчитель року» були Грицай Н. Г. ( 2008 р.), Юречко Ю. П. (2010р. ). Андрейко Г. П., Іванишин Н.В., Дух Х.В. – лауреати конкурсу «Шукаємо молоді творчі таланти».
Основне у праці вчителя – виявити і розвинути здібності кожної дитини, допомогти їй знайти своє місце у житті. Учні нашої школи беруть активну участь районних конкурсах і олімпіадах, займають призові місця. Учительський колектив енергійний, згуртований, повний ентузіазму під надійним крилом директора Цюпки Г.С.
Нове тисячоліття, сподіваємось, напише яскраві сторінки історії школи.
Підписатися на:
Дописи (Atom)